Гладіолус - темпераментний африканський легіонер під римським ім'ям

Довгі тисячоліття древні греки і перси по праву вважалися найвитонченішими поціновувачами та вірними шанувальниками чудес флори. Найбільша увага припадала, звичайно ж, квітам, яким приписували містичні властивості і навіть ототожнювали з богами.

Обидві геніальні цивілізації, на превеликий жаль, припинили своє існування, проте все ще нагадують нам про свої завоювання та досягнення з клумб та підвіконь. Так, назви нарцисів, ірисів, гіацинтів та більшості інших кольорів мають давньогрецьке або перське походження, навіть незважаючи на спроби наступних імперій переінакшити їх на свій лад.

Гладіолус же, незважаючи на форму, що зачаровує, і неймовірну палітру фарб бутонів, так улюблену еллінами, зобов'язаний своїм ім'ям іншої цивілізації древнім римлянам. Останні, незважаючи на не менш гедоністичний спосіб життя, назвали квітку з властивою лише їм лаконічністю та точністю – «Мечник» («Gladius» – короткий меч, яким були озброєні гладіатори). Подібні асоціації були викликані, найімовірніше, у зв'язку з гострими листям рослини.

Походження та підвиди квітки

Батьківщиною гладіолусів (шпажників) вважається Південна Африка, де досі ще можна зустріти дикорослі екземпляри. На даний момент, налічується близько 250 видів і більше 10 тис. сортів квітки, що вирощуються в теплих кліматичних зонах. Культивувати в Європі їх почали лише наприкінці ХVI – на початку XVII століть і старання селекціонерів увінчалися успіхом: були виведені дивовижні екземпляри з гофрованими та махровими бутонами, гібриди з чалмоподібною та шоломоподібною формою.

У нашій кліматичній зоні найчастіше можна зустріти:

• Гладіолус болотний. Середньовисока рослина, що досягає висоту 30-60 см з невеликими квітами, довжиною близько трьох см. На стеблі виростає 5-8 бутонів темно-пурпурового кольору або його відтінків;
• Гладіолус візантійський. Відрізняється великими бутонами (5-6 см у діаметрі) різноманітних кольорів від пурпурового до малинового. Особливістю є біла або жовтувата жилка на кожній пелюстці;
• Гладіолус Кочі. Рослина з тонким довгим стеблом (довжина 35-65 см), на якому розквітає від 4-х до 8-х бутонів. Бутони квітки дрібні – 3-4 см у діаметрі, темного пурпурово-фіолетового забарвлення;
• Гладіолус звичайний. Висока струнка рослина, що виростає в довжину до 100 см, з великими яскравими квітами 5-6 см у діаметрі. Забарвлення бутонів може змінюватись від світло-жовтої до пурпурової. Особливість підвиду – біла середина та світла смуга на краях пелюсток;
• Гладіолус черепітчастий. Відрізняється великими бутонами (до п'яти см у діаметрі), густо розташованими на високому стеблі, яке, у свою чергу, може досягати в довжину 80 сантиметрів. Палітра фарб радує різноманітністю відтінків від яскраво-червоних до темно-пурпурових.

Ботанічна характеристика

Гладіолус є однорічною рослиною з сімейства Ірисових, що виростає у висоту до півтора метра. Цвіте він яскравими бутонами, які дуже естетично групуються на високому квітконосі. Листя у гладіолуса широке і шпагоподібне, починаються біля основи рослини. Цвітіння через два місяці після посадки, а так як гладіолус вирощується переважно під зріз, то час висадки можна варіювати, плануючи під певні дати, наприклад, до 1 вересня.

Як вже писалося вище, садити шпажник саджається з квітня по червень, вибираючи при цьому яскраво освітлені ділянки під клумбу. Грунт повинен бути поживним і добре зволоженим, тоді гладіолуси будуть радувати великими і яскравими, а не дрібними бутонами, що напіврозпустилися.

Порада: Садаючи шпажник, треба пам'ятати, що він порівняно великий. Це обов'язково варто враховувати при підготовці лунок, так як при відстані менше 15-20 см між ними, квіткова композиція виявиться зайво нагромадженою. Крім цього, надто коротка дистанція між рослинами призведе до послаблення квітконоса.

Цибулина при посадці не повинна надто заземлюватися. Якщо перестаратися з поглибленням, шпажник проростатиме довше за належне, а то й зовсім не проб'ється крізь землю.

Порада: Оптимальна глибина лунки обчислюється за такою формулою: довжина цибулини, помножена на три.

Після посадки слід ретельно стежити за поливом, намагаючись не допускати перезволоження та заболочування ґрунту, оскільки рослина може просто загинути. Після того, як з'явилися перші пагони, черга за систематизацією поливу. У звичайні теплі дні гладіолуси потрібно поливати 2 рази на тиждень, у спекотну частоту слід збільшити до 3-х разів.

Порада: Щоб визначити, чи достатньо води отримує рослина, потрібно викопати невелику лунку-виїмку біля кореня на глибину посадки. Квітнику залишиться тільки стежити, чи залишається волога після поливу в ямці. Якщо відповідь ствердна – води достатньо.

Цвіте гладіолус загалом 10-15 днів, після чого бутони в'януть, а квіткова стрілка починає усихати. У цей період дослідні садівники рекомендують зрізати квітконос, щоб цибулина нагромадила сили для зимівлі. Також слід потроху зменшувати полив, доки листя і стебла не підсохнуть.

У вересні, коли гладіолуси відцвітуть, слід зрізати квіткову стрілку і почекати, поки стебло і листя самі засохнуть. Наприкінці жовтня цибулини викопуються разом із бадиллям, очищаються від землі і ставляться на просушування в тепле темне місце. Через тиждень бадилля сама легко відокремиться і вже після цього слід закладати цибулини на зберігання. Взимку цибулини ховають у прохолодному (3-6 градусів) та темному місці.

Хвороби гладіолусів

Одним із найпоширеніших шкідників шпажника є трипс, який ушкоджує не тільки дорослу рослину, але також цибулини та бутони. Для боротьби з ним актуальні такі методи:

• Знезараження уражених цибулин розчином карбофосу (2 г на 1 л води) або купанням у гарячій воді (50 градусів) протягом 5 хвилин;
• У період вегетації рослину кілька разів, з періодичністю 7-10 днів, обробляють 10-відсотковим розчином карбофосу (75 г на 10 л води);
  
• Підсів до гладіолусів чорнобривця, календули, цибулі або часнику, що відлякують трипсів.
  

При дотриманні сортових особливостей та агротехніки, шпажнику не страшні хвороби, проте в поодиноких випадках квітка таки страждає від них. Найбільш поширеними є різні види гнилі, які за відсутності лікування можуть знищити всю клумбу. Щоб уникнути подібної проблеми фахівці рекомендують ретельно дотримуватись умов зберігання цибулин (при температурі до +6 градусів і при вологості 75-80%).

Порада: Щоб уникнути ураження, перед посадкою бульби можна замочити в розчині марганцівки (30 г на 10 л води) на 1-2 години.

Гладіолуси від «Matla Flowers»

Ми більше десяти років вирощуємо сортові гладіолуси найяскравіших забарвлень та оригінальних форм. За цей час сімейний колектив нашого магазину допоміг прикрасити клумби багатьом тисячам любителів квітів по всій Україні, чим ми невимовно горді.